Page 73 - битви

73

тів, курсантів та гімназистів-старшокласників: сотня студентського
куреня Січових Стрільців (командир Андрій Омельченко) і чоти-
ри сотні юнкерів військової школи ім. Хмельниць кого (командир
Авер кій Гончаренко).
Бій відбувся біля стан ції Крути. Юнаки були погано озброєні, не
мали воєнного досвіду і підготовки. Але вони захищали свою кра-
їну, свої домівки.
Закінчилися набої, і український загін, втративши половину свого
складу, розібрав залізничну колію і відступив до Києва.
Авер кій
Більшовики втратили близько 4 сотень солдатів, перш ніж змогли взяти Гончаренк ко
станцію.
Озвірілі більшовики закатували і розстріляли 27 юнаків, що збилися з дороги, від- -
ступаючи, й вийшли просто до червоногвардійців. Беззахисні, бо не мали набоїв .
Перед розстрілом учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини почав
в
співати «Ще не вмерла Україна». Пісню підхопили усі, приречені співали україн- -
ський гімн, дивлячись у вічі своїм убивцям.
в
Більшовицьке військо втратило боєздатність на 4 дні й мусило рухатися на Київ
а
не залізничною колією, а на селянських возах. Тож українська делегація встигла
укласти у Бересті мирний договір, за яким Німеччина, Австро-Угорщина, Туреч- -
чина і Болгарія визнавали УНР
зі столицею у Києві. Німеччи-
на зобов’язалася допомогти
ук раїн ському уряду очистити
Україну від більшовиків в обмін
на постачання харчів та сиро-
в
вини. Цей договір врятував тоді
країну від поглинання Росією.
Ук
Худ. Л. Перфецький