Як сказати гарно про щось, що ніколи не настане

#гарномовимо

відкóли світ настáв, то рак не свистáв; до грéцьких калéнд; до кімли́цьких загóвин; зáвтра, як сóнце вгрíє; на малéнького Ю́рія; на Микóли та й нікóли; на свя́того нíкди; на скрóмного Спáса; на турéцьку пáску; на Ю́рія о цій порí, як рак сви́сне на обóрі; шви́дше на долóні волóсся ви́росте; як бáбак сви́сне.

як п’я́вка кри́кне; як пíвень яйцé знесé; як рак сви́сне; як сви́ні з череди́ йти́муть; як сви́ні пóлетя́ть; як свиня́ на нéбо гля́не; як совá світ уздри́ть; як сова на нéбо гля́не; як у жаби волóсся ви́росте; як у кýрки зýби ви́ростуть; як черепáха зáйця наздоженé.

Найгучніша книжкова покара

Хоч вона й не була першою позичальницею збірки дитячих поезій «Дні та вчинки» у місцевій книгозбірні, 2 червня, 2020 року, Емілі Камелос Слім стала лауреаткою Книги рекордів Гіннеса за оплату найбільшого книжкового штрафу.

Сума стягнення становила 345 доларів США. До 19 квітня 1995 року, видання зберігалось у громадській книгозбірні штату Іллінойс.

Після неповернення, штраф щоденно зростав на два центи. Бібліотека штату офіційно започаткована у 1875 році, і якщо б читачка випозичила книжку тоді, то уявіть собі суму нарахування!

Сьогодні 92% американських бібліотек практикують грошові стягнення з несовісних читальників.

Як каже директор Сакстонської бібліотеки (м. Колумбія, штат Конектикут), Су Епстайн:

Інші методи просто не діють.

Як мурашки скарби врятували

#книгарня

Захопливе піратське оповідання, що кличе дітей та дорослих у казковий світ мандрів.

Ласкаво просимо поринути у безмежжя незвіданих островів та океанів.

І лише на краю світу дізнаєтесь, хто насправді здобуде найголовніше, а хто втратить усе.

Надзвичайно жвава пригодницька оповідка змусить юних читачів та їхніх батьків гортати сторінку за сторінкою.

Тут немає нічого зайвого, лише несамовиті пригоди улюблених героїв, чудові світлини та вишукана мова!

Чому ми боїмося читати?

Якщо читання таке улюблене у всьому світі, то явище «бібліофобії», навпаки, позначає незвичну боязнь читання. Хтось має страх перед окремими історіями та торканням до книжок чи перебування у книгозбірні.

Бібліофоби бояться читати вголос, або ж будь-яка згадка про книжку викликає серед них тремтіння, потіння чи плач. Школярі навмисне пропускають уроки читання, щоб не наражатись на будь-які прояви цього непересічного відхилення.

І справді, причина хвороби досі недоведена медичною наукою, то ж і не знати як її лікувати. Можливо, когось змушували багато читати змалку, або ж хтось не ладив з навчанням загалом. Такі люди сприймають читання (особливо вголос) як незбориму трудність.

Існують також і різновиди «бібліофобії», скажімо «мітофобія», боязнь перед неправдивими твердженнями, та «метрофобія», страх перед поезією. Протилежним поняттям є «абібліофобія», що поначає хворобливу жагу до читання.

В українській мові є скоромовка у якій 724 слів

#гарномовимо

У четвер четвертого числа о четвертій дня у центрі столиці садівник розсадівникувався. Та так розсадівникувався, що разом з садом троянд висадив ще й сад азалій, сад каприфолій та розарій у садочку навпроти, потім ще навпроти, та ще навпроти. Там, де росла липа біля Пилипа, який жив із Пилипицею та пилипеленятами. Якраз із пилипеленятами у цей час пиляв Пилип поліна з лип. Притупив пилку Пилип. А потім Пилип і Пилипко поливали липки. Виросли липки й у Пилипа, й у Пилипка.

А Пилипиця напекла пироги перепечені, перцем переперчені. Бо була засмучена, змучена та вимучена тим, що всю ніч миші в шафі шаруділи, шість шарфів шерстяних з’їли. І хотіла влізти в шафу кішка, там де шурхотить у шафі мишка. Але мишка раз прийшла до кішки, уклонилась кішці в ніжки, кішці – смішки, мишці – нітрішки. Та обидві потім так вимокли-перемокли під жахливою зливою під кущем, з жуком та джмелем, що здружилися. Тому був собі коточок, украв собі клубочок – та й сховався в куточок. А Пилипиха плакала-неплакала, їй плакати – нема коли. Та так з відчаю, що шарфи з’їли, голосила-переголосила, що заболіло горло в господині, бо багато говорила, переговорила, перенаговорювала на мишку, кішку, сусідську кішку й мишку та ще й шишки на сосні та шахи на столі. І побігла стежинами, поміж ожинами, туди, де у діброві – дуби, під дубами – гриби, трава – між грибами, хмарки – над дубами. І млин стоїть, скоро не вистоїть. Прилетіли горобці – говорили про крупці; не про крупці, не про крупицю, а про круп’ячко.

От і набрала Пилипиця на млинІ борошна та круп’ячка жменями й торбинами. А на пагорбі одна торба впала та котилася з високого горбА, в торбі паляниця Пилипу й Пилипиці. Пилип знизу верещить, Пилипиця зверху пищить, торбина тріщить. Одначе котилася вона, не перекотилася, тріщала, та не тріснула. Якраз у цей час їхала Хима до Максима візком-тарадайкою; тарадайка торохкоче, сива кобила везти не хоче. Бо підкова клокоче. Наче лелека до лелеченят летіла й клекотіла. От біля тарадайки з її хазяйкою й спіймала Пилипиця торбицю. А поруч чорно-білий чорногуз у болото чорне вгруз і чапля сохла, чапля чахла, чапля здохла. Дорогою Пилипиця зупинилася біля броду, біля саду, там, де бабин виораний город. Де барабанять по городу бараболя та горох. А горох у городі виріс небувалий, одначе горобці город пограбували. Одне втішило, що бабин біб розцвів у дощ. Буде бабі біб у борщ. Набрала й бобів собі господиня, й гороху. А трохи далі в горішнику горішенька горішками обвішана. Обтрушують горішки Орішка та Тимішка. Попросила в малих малу жменю малих горіхів для милих своїх малих. Їхній батько Гриць ніс горіх через поріг. Став на горіх, упав на поріг. Тому що всю ніч пильно поле пильнував, перепелів полював.

А Пилипиця згадала, як приснивсь сьогодні сон сусідці, що приніс їй сусіда сік з суниці. То вона вже за суницю не питала, лише горіхів повну жменю набрала. Й побігла знов Пилипиця поміж ожинами назад стежинами додому, щоб напекти для синів-молодців свіженьких млинців, пироги ж були – перепечені, перцем переперчені. А вона ж, мов та квочка, що ходить коло кілочка, водить діточок коло квіточок, над своїми синами носиться без устану. Тому за годину були у печі смачні та гарячі пшеничні калачі. Зі свіжою ожиною, бабиними бобами, горохом та сиром з горіхами з горішника, що збирали Тимошка й Оришка. І хвалили молодці ті млинці на молоці і гарячі калачі, що пеклися у печі. Коржі – з медом, коржі – з маком, і смаженя – з пастернаком, і галушкИ – з лютим перцем, господиню з добрим серцем, що ще й сусідам усім за спасибі дала ще й хрону, дала риби, мАківку – до мачини, перченятко – до перчини. А потім чорним вечором пригощала й синів, і гостей чаєм з печивом. А дідусь Опанас купив ананас. Кликав: “Приходьте до нас – почастуємо вас!”.

А Пилипиця стільки наготувала-переготувала, що не до ананасів їй було, і вона кликала-перекликала усіх сусідів та їхніх сусідів із сусідніх дворів до себе, та накликала усе місто. Їли-їли – не переїли, та ще й на завтра лишилося. Тож хочеш їсти калачі – не лежи на печі! От такий вийшов бенкет на весь світ, а все через того садівника, що розсадівникувався своєю розсадою троянд.

Книжковий гробак

Первинно, назвисько «книжковий гробак» було образливим. Так називали себелюбів, що надто поринали у читання замість живого спілкування з людьми.

Сьогодні це поняття перетворили на комплімент найвідданішим читальникам. Англійське слово «bookworm» походить від найменування жука, що гризе книжки. Це хлібні та цигаркові жуки-точильники, що полюбляють згризати книжкове переплетення, клей та сторінки. Роль типового книжкового гробака належить й молі, проте немає окремої комахи, яка б підточувала книжки зсередини.

#Apple-Ябко 

Багáто гáласу з нічóго, багáто гáласу знічéв’я, не стíльки мли́ва, скíльки ди́ва (ще буря у склянці води «фр. C’est une tempête dans un verre d’eau; англ. a storm in a tea-cup, a tempest in a tea-pot»)

Чому й надалі чути російську?

Переважно, саме середовище стає визначальним для мільйонів наших співгромадян, які й надалі послуговуються російською.

До війни, я завжди підтримував щирі прагнення наших зросійщених співгромадян перемкнутися на українську. 24 лютого змусило кожного зробити свій вибір.

Але таких свідомих громадян, як пан Олександр замало , аби змінити мовну ситуацію на краще. Навіть попри війну, геноцид, колосальні жертви, покалічені долі, зруйноване майбутнє мільйонів, наші люди  довільно спілкуються російською.

Зокрема, надто разить московитська на західних теренах України серед переселенців.  Місцеві мешканці у нестямі, як можна й надалі говорити мовою окупанта, – ми ж вам тут помагаємо як можемо, то ж майте повагу до рідної мови.

Разить російське слово і закордоном, де сьогодні мільйони наших громадян. Ось чому чуючи російське з уст наших біженців, навіть освічені европейці гадають, що у нас єдина мова, а тому ми були одним братнім народом, а тут почубилися.

Тому МОВА має колосальну вагу у протистоянні із загарбником; чи не кожне українське слово у медіа-просторі – це додатковий аргумент, щоб окупант не мав кого у нас визволяти.

Як читати правильно?

Усі довкола переконують про важливість читати швидше.

Є безліч курсів швидкочитання. Проте цей підхід не працює у сенсі мовного збагачення від прочитаного.

Тут, навпаки, потрібно ретельно вичитувати кожне слово, щоб черпати найкраще і збагачувати щоденне мовлення

Три любові / Арчибальд Джозеф Кронін

#книгарня

Три любові — три стихії — три етапи життя. Головна героїня Люсі Мур переконана у правильності своїх життєвих принципів і сформувала уявний план ідеального майбутнього. Вона горить любов’ю до своїх рідних і жертвує усім заради їхнього добробуту.

Але чи її пристрасть не засліплює здорового глузду і не перешкоджає критичному мисленню? Чи гордість і самовпевненість звичайної жінки з палкою мрією про вишукане життя не руйнує омріяного сімейного щастя?

У цій історії любов має свою ціну, як і життя заради ефемерного майбутнього, заради сподівань і нездійсненних прагнень.

НАЙ продажів!

Хоча ніхто й ніколи не визначить точне число проданих примірників Біблії, саме Святе Письмо є неперевершеним бестселером на усі часи!

За даними Біблійного товариства, упродовж 1815-1975 років продали понад два з половиною мільярди примірників. Відтоді продажі очевидно подвоїлись.

Першовидання Біблії припадає на 1450 роки, а у 52 країнах Святе письмо офіційно заборонене.

Українському читачеві звісно ж цікавий знаменитий переклад Івана Огієнка «Біблія або книги св. Письма старого і Нового Заповіту» 1962 року.

Говоримо про МОВУ щодня!

Найдорожча книга світу

У 1994 році, Білл Ґейтс придбав «Лестерський кодекс»  (Codex Leicester), зошит наукових записів, зроблених Леонардо да Вінчі, за 30.8 мільйонів доларів.

Подія ознаменувала найдорожче книжкове придбання в історії людства. Первинно зшиток придбав лестерський граф десь наприпочатку XVIII століття, що й найменувало це унікальне видання.

У 1980-му році, видання придбав антиквар, а вже опісля Білл Ґейтс.

Будучи палким шанувальником да Вінчі, Ґейтс, сказав:

Ми живемо у час вільної Вікіпедії та Ютубу, то ж кожен знайде для себе щось цікаве. Цікавим є те, що поступ нашочасся ми поєднуємо з винаходами людини, що жила понад 500 років тому.

По придбанні видання, кожну сторінку відсканували та удоступнили у мережі. Окремі зображення Кодексу стали шаблонними для Windows 98 та Windows ME.

Говоримо про МОВУ щодня!

Хто вперше надрукував машинопис 

#автори

«Життя на Міссісіпі» Марка Твена (1882) – перша книжка надрукована на машинці. Це перший в історії машинопис, офіційно надісланий видавництву.

Коментуючи власний життєпис, Твен похвалявся:

Я став не лише першим власником домашнього телефону у світі, але й першим автором машинопису.

Досі вважали, що першим машинописним виданням були «Пригоди Тома Сойєра».

Проте дослідник машинописної справи, Дерил Рер, переконливо довів що «Життя на Міссісіпі» таки було першим твором, надрукованим на машинці марки «Ремінгтон 2».

Якось випадково, 27-річна Келлі Сімс натрапила на оригінальне видання «Життя на Міссісіпі» у крамничці вживаних речей. Келлі придбала коштовний раритет (попередня оцінка експертів 3 000 доларів) лише за п’ятак.

Каже, що ніколи не продасть примірника навіть за усі гроші світу!

#немоскалька

Бýти на осторóзі; Бýти наготóві; Бути напоготóві; Бýти насторóжі; Бýти пи́льним; Взя́ти óчі в рýки; Диви́тися на оби́два óка; Пи́льно диви́тися на кого, що

Бути у стані готовності; бути на чеку; дивитися в оба на кого, що; не втрачати пильності «быть в состоянии готовности; быть на чеку; смотреть в оба на кого, что; не терять бдительности»

бгáти

жмáкати

жýжмити

м’яти

переминáти